Інтернет-магазин інтелектуальної книги Архе

Здравствуйте Гость ( Вход | Регистрация )

Reply to this topicStart new topicStart Poll

> Поэзия!, Стихи, волнующие сердце...
Outline · [ Standard ] · Linear+
Anna
post Apr 8 2009, 10:43 PM
Отправлено #401


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 3 046
Регистрация: 20-October 06
Из: Киев
Пользователь №: 735



Ліна Костенко "Любов Нансена"

Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж.
Не жалійте мене, хоч і тяжко буде мені.
Я Вас прошу, ні слова. Усе передумайте за ніч.
Добре зважте на все, і вранці скажете: ні.

Світла мрія про Вас співає мені як сирена.
Прив'яжуся до щогли і вуха воском заллю.
Розумію, це щастя. Але щастя - воно не для мене.
Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю.

Моя Пісне Пісень! Золоте пташеня мого саду.
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах.
"Фрам"- це значить "Вперед". Ви залишитесь, Єво, позаду.
Бо до серця підступить вічний пошук у вічних снігах.

Тиждень буде все добре. Цілуватиму Ваше обличчя.
Може, навіть, не тиждень, а цілі роки минуть.
Будем дуже щасливі. Але раптом Воно покличе.
Ви зумієте, Єво, простити це і збагнуть?

Ви не будете плакать? Не поставите душу на якір?
Не зіткнуться в мені два начала - Ви і Воно?
Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий.
Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно.

Ваш теплі долоні і мої відморожені руки...
Як вуста відірву від такої сумної руки?
Чи зумієти жить від розлуки і знов до розлуки?
А якщо доведеться чекати мене роки?

"Фрам" застрягне в льодах... А якщо не вернуся я звідти?...
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?!
Ви, така молода!.. Ви, що любите сонце і квіти!
- Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя.

Все, що є найсвятіше в мені, називається Нансен.
Хай співає сирена, вона перед нами в боргах.
Я сама розіб'ю об "Фрамові" груди шампанське,
Як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах.

Моя Пісня Пісень! Вічний саде мій без листопаду!
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія.
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду.
"Фрам"- це значить "Вперед". А на обрію буду я.
Top
User is offlinePMEmail Poster
Quote Post
Улялюм
post Apr 9 2009, 10:22 AM
Отправлено #402


Ребро Алекса
***

Группа: Members
Сообщений: 3 051
Регистрация: 14-April 06
Из: живу в заколдованном диком лесу, откуда уйти невозможно
Пользователь №: 445



Плакала....
Top
User is offlinePMEmail Poster
Quote Post
Vladimirova
post Apr 10 2009, 07:24 AM
Отправлено #403


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 246
Регистрация: 27-February 07
Из: Киев
Пользователь №: 1 401



Нашла стишок специально для донны Анны :-) :

Говорят, фламенко – это песня,
Песня одиночества и страсти…
Я его люблю и бессловесным,
Я без просьб его отдамся власти!

Говорят, фламенко — это юбки,
Розы, каблуки и кастаньеты…
Мой фламенко — звон гитары хрупкий
И дуэтом — звон моих браслетов!

Говорят, фламенко — это танец,
Очень элегантный, очень модный...
Для кого-то это — шик и глянец,
Для меня фламенко — быть свободной!

© lj-user gipsylilya
Top
User is offlinePM
Quote Post
Anna
post Apr 10 2009, 07:11 PM
Отправлено #404


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 3 046
Регистрация: 20-October 06
Из: Киев
Пользователь №: 735



О... Мучас грасиас! :wub: Я поражена в самое сердце :)
Истину глаголет gipsylilya!
Top
User is offlinePMEmail Poster
Quote Post
Yuliya
post Apr 13 2009, 05:35 PM
Отправлено #405


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 254
Регистрация: 10-May 06
Из: Донецк
Пользователь №: 463



Забавный стишок неизвестного автора.
Че-то прочитала его и вспомнила о Маргарите и ее ЖЖ -)

Я помню как в детстве у мамы спросила
Зачем каждой женщине нужен мужчина?
Ответ я надолго запомнила мамин
А смысл, что меж строк, поняла лишь с годами
Она мне сказала он дан нам судьбою
Для жизни в любви, в понимании, в покое
Она мне чуть с грустью тогда отвечала
Он дан как семейного счастья начало
Мужчина - он воин, защитник, добытчик
Он сила, опора, наш мудрый советчик
Он буря эмоций, он - радость и праздник
Мужчина – он нежен, он ласков и страстен
Он дом нам построит, цветами одарит,
Он сад разобьет и детей воспитает
В час горя и радости он нас поддержит
Словами любви он нам душу излечит
В беде он плечо нам подставит мгновенно
Он жизнь наполняет нам счастьем безмерно
И лишь, повзрослев, стала я понимать
Мужчина нам дан для того чтоб мечтать...
Top
User is offlinePMEmail Poster
Quote Post
Anna
post May 7 2009, 07:13 PM
Отправлено #406


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 3 046
Регистрация: 20-October 06
Из: Киев
Пользователь №: 735



Ліна Костенко

***

Ще вчора була я висока, як вежа.

Здається, ще трохи – дістану зеніт.

І раптом, як вибух, - обвал і пожежа.

Розтрощений камінь – уже не граніт.

Руйновище віри, і розпач, і розпач!

Під попелом смутку похований шлях.

Зажурені друзі сахнулися врозтіч.

Посіяне слово не сходить в полях.

На те й погорільці, - будуємо хатку.

Над хаткою небо. А знов голубе.

Найвище уміння – почати спочатку

Життя, розуміння, дорогу, себе.


ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО РОМАНСУ

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов'ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.
Top
User is offlinePMEmail Poster
Quote Post
Vladimirova
post May 8 2009, 07:23 AM
Отправлено #407


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 246
Регистрация: 27-February 07
Из: Киев
Пользователь №: 1 401



***

где разверстое вниз,
что описано в прошлом романе -
есть деревья, и бриза
морского неслышная сеть.
там стою я и жду,
опираясь рукою в кармане
на кусок перламутра,
что мне отдан был морем.
уметь
бесполезные вещи -
красиво, но очень неловко.
я иду по песку,
там, где дно расплавляется в пляж.
крепко скручена нить,
что сшивает мой мир-полукровку
с "до", и "после", и "вскоре",
раскрашенным под камуфляж.

© Маргарита Балуева, 2009
Top
User is offlinePM
Quote Post
Marisa
post May 20 2009, 04:38 PM
Отправлено #408


снайперша з України
***

Группа: Members
Сообщений: 4 460
Регистрация: 3-August 04
Из: Київ
Пользователь №: 4



x x x

Пусти меня, отдай меня, Воронеж:
Уронишь ты меня иль проворонишь,
Ты выронишь меня или вернешь,—
Воронеж — блажь, Воронеж — ворон, нож.


Осип Мандельштам
Top
User is offlinePM
Quote Post
Marisa
post Jun 8 2009, 04:06 PM
Отправлено #409


снайперша з України
***

Группа: Members
Сообщений: 4 460
Регистрация: 3-August 04
Из: Київ
Пользователь №: 4



Есть где-то Кошачья Планета...

Есть где-то Кошачья Планета.
Там кошки, как люди, живут:
Читают в постели газеты
И кофе со сливками пьют.

У них есть квартиры и дачи,
Машины и прочий комфорт,
Они обожают рыбачить
И возят детей на курорт.

Летают в заморские страны,
Находят алмазы с кулак,
Сажают на клумбах тюльпаны
И даже разводят собак.

Роскошная жизнь на планете
У кошек, котов и котят!
Но странные жители эти
Всё время о чём-то грустят.

Как много игрушек хороших,
Как много пластинок и книг!
Вот нет только кошек у кошек...
Ах, как же им грустно без них!
Андрей Усачев

via LJ: novitsky
Top
User is offlinePM
Quote Post
Veter Peremen
post Jul 17 2009, 08:43 AM
Отправлено #410


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 598
Регистрация: 5-August 04
Из: Киев
Пользователь №: 8



Ян Таксюр

Де хліба вродили рясно як ідеш к Дніпру,
там жувала дівка красна орбіт без цукрУ.
ой жувала гумовОго.бо зубам він друг,
свіжим подихом зимовом дихала навкруг.
і від подиху дівиці,вже й не знаю як
змерзло 100 гектар пшениці і померз буряк.
нанівець селянська праця,хоч вродило вщерть...
що в Нью-Йорку гарна цяця-
українцю -смерть!

* * *
Якось грали ми в*очко*,
я і братики Кличко.
не на гроші чи штани-
грали ми на щелбани.
я братам,щоб не збрехать,
врізав десь разочків 5.
Тільки раз дали мені...
ось тепер лежу в труні...

* * *
Ой матусю,мамо,
важко грати гами!
рученьки німіють,
ніженьки синіють,
піт пройняв хустинку...
-Грай,бо вб*ю,дитинко!!

* * *
В країні,де гривні за гроші були,
три юні царівни прекрасні жили.
Три ніжні мов кали,та доля сліпа:
дівчаток спіткала жорстока лупа.
Ось перша за мило взялась,та дарма-
від мила могила її обійма!
а друга в шампунь вітчизняний лягла
і біла як лунь ніжки теж простягла...
а третю,негорду,минула біда,
бо з Хедом енд Шолдерсом дружить вона-
волосся м*яке наче пір*я у пав!
та разом з лупою і мозок пропав..
тож,якості хочеш-пильнуй кожну мить,
щоб розум дівочий навіки не змить...
Top
User is offlinePMEmail Poster
Quote Post
Василь Декармований
post Sep 21 2009, 05:51 PM
Отправлено #411


звезда...
***

Группа: Members
Сообщений: 7 652
Регистрация: 5-November 04
Из: столиця
Пользователь №: 71



Найкраща на землі

Вересневий день такий духмяний,
І дарами повняться поля.
А в стареньких Якова і Анни
Народилось золоте Маля.

Пригортають вимолену мрію,
Донечку – немов троянди цвіт –
І не знають, що на їх Марію
Вже давно чекає цілий світ.

Що слова здійснилися пророчі,
І в колисці Діва та свята,
Що через роки, одної ночі
Нам народить Господа-Христа.

Вже любов’ю зір Її зоріє,
Вже й тепер найкраща на землі!
З днем народження Тебе, Маріє! -
Славимо дорослі і малі.
Галина Манів
http://zorianazhyvka.livejournal.com/75642.html

via rebrik
Top
User is offlinePMEmail Poster
Quote Post
Лиля
post Nov 10 2009, 01:07 PM
Отправлено #412


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 349
Регистрация: 7-December 07
Из: г.Киев
Пользователь №: 3 315



Ты стихи мои требуешь прямо...
Как-нибудь проживёшь и без них,
Пусть в крови не осталось и грамма,
Не впитавшего горечи их.

Мы сжигаем несбыточной жизни
Золотые и пышные дни,
И о встрече в небесной отчизне
Нам ночные не шепчут огни.

И от наших великолепий
Холодочка струится волна,
Словно мы на таинственном склепе
Чьи-то, вздрогнув, прочли имена.

Не придумать разлуку бездонней,
Лучше б сразу тогда- наповал...
И, наверное, нас разлучённей
В этом мире никто не бывал...

А.Ахматова
Top
User is offlinePMEmail Poster
Quote Post
Улялюм
post Jan 28 2010, 09:11 PM
Отправлено #413


Ребро Алекса
***

Группа: Members
Сообщений: 3 051
Регистрация: 14-April 06
Из: живу в заколдованном диком лесу, откуда уйти невозможно
Пользователь №: 445



Спешились карлсоны их баки пусты (с)


Мой мотор изношен,
Пропеллер ржав
И зубам до патоки нет никакого дела.
Я - постаревший Карлсон
Руки мои дрожат.
Шевелюра значительно поредела.

Я давно "не в меру", к чему скрывать
Просто угрюмый дядька с тяжелым пузом.
Одолевает бессонница,
Мне березы не заломать.
Не то что парить по небу
С заплечным грузом.

И теперь что ни ночь, то сна ни в одном глазу
Куришь в форточку, студишь бронхи покуда крыши
Не порозовеют, и как ни дави слезу
Из воспаленных глаз, ни черта не выжмешь.


Ната Вукувич
Top
User is offlinePMEmail Poster
Quote Post

Reply to this topicTopic OptionsStart new topic

 


Lo-Fi Version
Time is now: 18th June 2019 - 06:04 AM

Українська локалізація - студія «Севен»