Інтернет-магазин інтелектуальної книги Архе

Здравствуйте Гость ( Вход | Регистрация )

16 Страницы  1 2 3 > » 

Апологетъ Отправлено: Sep 2 2009, 06:09 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


а може вони місіонерську діяльність ведуть серед тих повій :) звідки вам знати?
  Форум: Тятя-тятя, наши сети... · Просмотр сообщения: #61070 · Ответов: 52 · Просмотров: 19 731

Апологетъ Отправлено: Aug 12 2009, 02:31 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


Дугін ще більш хворий, ніж я думав. А ще філософ... Ну, правда, і Геббельс був філософом...

Й ідеологію цієї особи озвучував патр. Кирил... просто жах. Негайно треба автокефалію!!!
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60758 · Ответов: 137 · Просмотров: 30 433

Апологетъ Отправлено: Aug 8 2009, 06:13 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


хтозна, хтозна...
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60698 · Ответов: 35 · Просмотров: 23 597

Апологетъ Отправлено: Aug 8 2009, 02:46 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


так нехай і називають себе прямо патріотами Росії, але ж більшість з них, починаючи з суперканонічного кандидата, якраз прикривається тим, що вони, нібито "патріоти України".
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60695 · Ответов: 35 · Просмотров: 23 597

Голосование: Автокефалія УПЦ
Апологетъ Отправлено: Aug 8 2009, 02:38 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


Автокефалія: аргументи ЗА


Передовсім слід зазначити основне: автокефалія є формою видимого адміністративного устрою єдиної Церкви Христової і ніяким чином і ніколи не може бути перешкодою до її єдності, яка виражається у єдиній вірі та у євхаристійному спілкуванні. Втрата єдності можлива лише у двох випадках: втрата єдності у вірі (єресь), втрата єдності у євхаристійному сплікуванні (розкол). Автокефалія може стати розколом і втратою єдності лише у випадку розірвання євхаристійного спілкування з усім Вселенським Православ'ям (УАПЦ, УПЦКП), але в такому випадку це взагалі не буде автокефалія, бо дана одиниця не буде адміністративною одиницею Вселенської Церкви, а автокефалія є саме цим.

Також слід відзначити, що в даній темі варто розрізняти видимий адміністративний устрій Вселенської Церкви і Кафолічну Церкву, тобто її духовну сутність як Тіла Христового. Термін помісна Церква відноситься до другого і означає реалізацію Кафолічної Церкви на певній території, яка очолюється єпископом (тобто помісна Церква = єпископія/єпархія), але його часто вживають і в інших значеннях, тому краще його взагалі в даній темі не використовувати. Мова йтиме про УПЦ і РПЦ як про адміністративні елементи Вселенської Церкви, а не як про групи помісних Церков, які реалізують Кафолічну Церкву. Групами помісних Церков (термін "помісна Церква" стосовно адміністративних одиниць виже за єпископію/єпаріхю є недоречним, див. праці Й.Зізіуласа) вони залишаться незалежно від типу їхнього адміністативного устрою і за єдиної умови - збереження єдності у вірі та євхаристійному спілкуванню з рештою помісних Церков світу.

А тепер щодо аргументів за (безперечно, мова йде про повноцінну автокефалію зі збереженням євхаристійного спілкування):

1. РПЦ є надзвичайно політизованою Церквою, яка офіційно сповідує ідеї цезаропапізму і етатизму (подекуди з відтінком єресі етнофілетизму) - адміністративний вихід з-під її юрисдикції дасть шанс звільнитися від цих хворобливих ідей (усіх кольорів і спрямувань) в Україні (цьому має сприяти значний політичний поділ вірних в Україні - задля збереження єдності Церкві доведеться цілковито відмежуватись від будь-якої політики); Однією з причин українського розколу були саме ці суто російські політичні ідеї перенесені на український грунт і перефарбовані у потрібний колір Філаретом;

2. РПЦ є дуже великою адмінстративною структурую, що ускладнює моживість її ефективного адмінстративного управління, ускладнює можливості місії її складових на тих чи інших територіях, які не симпатизують російській ідеології; тобто це своєрідний адміністративний велетенський і неповороткий гігант, який просто не може ефективно функціонувати у сучасному світі; Очевидним є, що й для самої РПЦ, яка нині тісно пов'язана з урядом РФ, невигідною є належність до неї УПЦ, бо численний український єпископат, єпископат іншої держави, може суттєво впливати на прийняті архієрейськими і помісними соборами РПЦ рішення (нівелювати це можна лише жорстким тиском на УПЦ, що надзвичайно зашкодить її місії в Україні).

3. У РПЦ наявні ізоляціоністські тенденції, які можуть привести її (і вже приводять) до конфлікту з рештою православного світу, особливо з Грецькими Церквами; у найгіршому випадку це може навіть призвести до повторення Третім Римом участі Риму Першого - до розколу з Вселенським Православ'ям; виходячи з цього, для УПЦ є небезпечним і шкідливим перебування в юрисдикції РПЦ, бо всі ці нездорові тенденції проникають в УПЦ, ускладнюють стосунки з іншими канонічними автокефальними Церквами, виробляється нездорове негативне ставлення до сучасного грецького богослов'я і канонічного права (протиставити чому нічого, бо навіть російське емігрантське богослов'я виходить з грецького), до традицій грецьких Церков, що надзвичайно шкодить єдності Вселенської Церкви й відчуттю цієї єдності вірними УПЦ (відсутність кафолічної свідомості);

4. Адміністративна підпорядкованість РПЦ дуже шкодить у зовнішній діяльності УПЦ, адже все доводиться робити, як мінімум, "по согласованію" з Московою; неможливий повноцінний рівноправний діалог з іншими Православними Церквами, повноцінна участь у Всеправославних нарадах і комісіях як самостійної церковної одиниці з правом підняття тих питань, які важливі для УПЦ; особливо це відчутно у неможливості досягти вироблення всеправославної позиції стосовно українського розколу через спротив Москви у цьому питанні;

5. Автокефалія не вилікує розкол автоматично, але вона створить усі необхідні передумови для його вилікування: початок ефективного діалогу; скликання Всеправославної наради у Києві або створення всеправославної комісії для обговорення цього питання і винесення спільного всеправославного рішення (стосовно дійсності таїнств, рукопокладень, процедури прийняття і, навіть, процедури можливого об'єднання); відсутність суттєвих ідеологічних перепон для діалогу з боку УАПЦ/УПЦКП; врахування на практиці прагнень УАПЦ/УПЦКП щодо автокефалії; власне, я не розумію, яким чином після автокефалії УПЦ очільникам розколу вдасться втримати свою паству і священство; якщо вони не підуть на об'єднання/повернення, то перетворяться на дуже дрібні і маргінальні групи.

6. Більшість традиційних аргументів проти автокефалії не витримують ніякої критики: учення схиарх. Зосими (Сокура) є єретичним і неправославним; суто політична ідея "Третього Риму" теж є цілковито неправославною, називалась грецькими патріархами і святими "єрессю" і через це ніколи не використовувалась в офіційних документах РПЦ; ідея триєдиності Росії, України і Білорусі "по образу Святої Трійці" є взагалі політичною маячнею; ідея Святої Русі є досить суперечливою через намагання її політизувати, а у правильному розумінні при збереженні православного змісту нічим не суперечить автокефалії УПЦ (так само як ідея Святої Еллади/Візантії не суперечить тому, що ця Свята Еллада/Візантія складається як мінімум з трьох автокефальних Церков); страхання новим розколом теж не витримує критики, бо якщо такий розкол станеться, то на духовному рівні він є вже зараз, і його видима реалізація лише відсіє зерно від полови, вивівши розкольників за межі Церкви, до того ж його можна звести до мінімуму (а то й зробити неможливим) мудрою пастирською політикою і катехізацією, і, найголовніше, - побоювання такого розколу автоматично відсіють з голів церковної ієрархії будь-які політичні і "патріотичні" ідеї створення автокефалії, сприятимуть утвердженню нормальної церковної атмосфери, прийнятної для людей будь-яких політичних поглядів.

7. Традиційний аргумент про вплив Москви на УПЦ, причому вплив саме політичної російської влади, теж залишається в силі. Хоча в останні роки цей вплив був зведений до мінімума, ті заяви, які висловлював патріарх Кририл під час візиту Україною, викликають серйозні занепокоєння, що вплив повернеться, просто у більш замаскованому ідеологічному руслі (можливо, на зміну "Святої Русі" прийде панславізм, "особый цивилизационный выбор", філософія Дугіна і т.д.). Серйозне занепокоєння викликає і відсутність нових єпископських рукоположень та поділів єпархій після обрання патр. Кирила; повернення сумнівній організації нецерковного журналіста Василя Анісімова статусу "офіційної прес-служби УПЦ"; збереження у складі Богословської комісії РПЦ одесита прот. А.Новікова, який ніякими богословськими працями взагалі невідомий, а відомий безграмотними публіцистичними антиукраїнськими статтями і т.д.

8. Основний аргумент проти: автокефалія не вирішить внутрішніх проблем УПЦ, повністю спростувати важко. Але можна сказати, що навіть якщо вона не вирішить цих проблем, то принаймні призведе до усвідомлення власної вини за ці проблеми, і ця вина не буде перекладатися на далеку Москву зі словами "а що ми можемо зробити?" А з урахуванням особливостей УПЦ (дещо м'якша політика керівництва, плюралізм думок і т.д.) позитивні зміни буде легше просувати, ніж у складі РПЦ.

Це далеко ще не всі аргументи, а лише ті, які мені згадалися. Розміщені в порядку згадування, а не важливості.

  Форум: Схід і Захід разом! · Просмотр сообщения: #60694 · Ответов: 327 · Просмотров: 74 022

Апологетъ Отправлено: Aug 8 2009, 01:55 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


QUOTE
Подавляющее большинство жителей ГДР по твоему определению не были патриотами. Они что, были слепыми германофобами, когда с ФРГ объединялись?

Вони були патріотами єдиної ФРН, а не штучно створеної комуністами НДР.
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60692 · Ответов: 35 · Просмотров: 23 597

Апологетъ Отправлено: Aug 7 2009, 10:30 AM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


держави. Це через це в Україні патріотизм не сильно поширений - бо держави тривалий час після Русі не було. Натомість завжди був поширений націоналізм, що в нормальному вигляді є любов"ю до народу і культури, незалежно від того по яким державам цей народ розпорошений.

Патріот позанаціональний, "для блага народу" - не катить, це націоналізм (ну чи соціалізм якийсь, якщо без етнічного забарвлення), але не патріотизм. Патріотизм - це "для блага держави". А втрата державності аж ніяк таким благом бути не може. Й історія та здоровий свідчить, що якраз в Росії українці втрачають і забувають себе як народ, а не на Заході.
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60674 · Ответов: 35 · Просмотров: 23 597

Апологетъ Отправлено: Aug 7 2009, 10:13 AM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


BadaBOOM,

мене ще можеш зарахувати до вичерпаного плюралізму.

Вийде якраз 3 проти 3.

Тільки я згоден, що можна бути патріотом України і не хотіти в НАТО. Я сам колись не дуже хотів, але тепер чудово розумію, що альтернативи немає. Особливо після Грузії. Тількі сліпі або українофоби цього не розуміють.

От тільки точно не можна бути патріотом України і хотіти назад в міцні обійми матушки-Росії. Бо це вже патріот Росії, а не України. Патріотизм - це любов до своєї держави, патріот не може бажати зникнення своєї держави.
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60671 · Ответов: 35 · Просмотров: 23 597

Апологетъ Отправлено: Aug 7 2009, 10:06 AM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


Badaboom
QUOTE
А я говорил именно об иерархии. Ведь если признать их священством хотя бы без покаяния (я хиротонии вообще молчу), то выходит ни в каком расколе они и не нахдятся. Наговариваем мы на них.

див. православне канонічне право, еклезіологію, і особливо історію.

1. Я вже десь писав, що єретиків аріан приймали просто так - не впевнений навіть чи було покаяння, у Слові Григорія БОГОСЛОВА на цю тему я таких згадок не пам"ятаю, там він тільки радіє з того, що Церква воз'єднались і закликає все один одному пробачити і ніяких звинувачень не висувати.

2. Треба розрізняти чин прийому у Церкву і "визнання". Це абсолютно різні речі. Якщо їх приймуть у сущому сані, це ще не значить, що визнають ніби вони були священниками до того, як прийшли в Церкву. Це просто форма прийому.
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60670 · Ответов: 105 · Просмотров: 30 295

Апологетъ Отправлено: Aug 6 2009, 10:39 AM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


Думаю, що ти правий. Але тут є деякі нюанси.

От ти наприклад не купив квиток у транспорті і проїхав зайцем. Це ж та сама крадіжка, бо ти отримуєш певну платну послугу, за яку не платиш, просто крадеш не у конкретної людини, а у організації чи ефемерної держави. Чи багато наших супер благочестивих православних будуть виконувати ті пункти 1-4 кожного разу після вчинення цього гріха? Добре, якщо там хоч тінь усвідомлення буде, що це неправильно.

Так само і гріх розколу є різний. Є той, хто свідомо його чинить, є той, хто опинився там випадково і взагалі не розуміється на еклезіології, тобто йому ці слова про розкол, євхаристичну єдність і т.д., вони просто не доходять до нього. Я не кажу, що це виправдовує другого чи робить для нього непотрібну сповідь. Так само вона потрібна і для зайця, але просто треба розрізняти дійсно серйозні свідомо учинені гріхи, від дрібніших чи несвідомих.

Крім того я вважаю, що у випадку розкольників цілком можливий той пастирський підхід, який був застосований або у випадку РПЦЗ (підписання спільної декларації, відновлення євхаристійного спілкування і взаємне зняття обвинувачень і вимог каятися), або у випадку "Болгарського альтернативного синоду" (єпископи покаялися за літургією, їх тут же прийняли у сущому сані разом з їхніми підлеглими священиками і вірними). При цьому просто не треба говорити про дійсність/недійсність таїнств в розколі, а говорити тільки то той чин, за яким ми їх приймаємо, і про те, що після прийому їхній сан і здійснювані ними таїнствами безумовно вважаються Церквою дійсними (чи були вони такими до цього - це у подібних випадках не обговорюється, бо тут можна вести безкінечні богословські суперечки і ні до чого єдиного все одно не прийти).
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60593 · Ответов: 105 · Просмотров: 30 295

Апологетъ Отправлено: Aug 6 2009, 10:26 AM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


BadaBOOM

я казав за себе, а не за Сергія. Я можу зрозуміти його точку зору і, якщо треба буде, то знайду з ним спільну мову.

Спільна мова - це ж не обов'язкове прийняття усього, що говорить інший. Це розуміння того, що він говорить, повага до цієї точки зору, погодження з тим, що ця точка зору не протирічить явно православ'ю. З обох сторін.

І еволюціонувати нікуди не треба, треба просто з одного боку вдуматись, а з іншого боку не політитись детально роз'яснити. Але, яка правило, у нас на це немає часу, та й потреби великої я не бачу. Це не такі страшні протиріччя, яких треба боятись.

І проблема навіть не в протиріччях. Це не так страшно. Проблема в самих людях, у тому, що ми не здатні слухати і розуміти, що ми тільки агресивно нав'язуємо свою точку зору, а коли з нею хтось не згоден то обвішуємо ярликами. І навіть якщо в основі у цій точці зору нічого крамольного не було, то на виході з'являється, щось, що нічого спільного з Православ'ям немає.
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60591 · Ответов: 137 · Просмотров: 30 433

Апологетъ Отправлено: Aug 6 2009, 10:15 AM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


QUOTE
а якже покаяння? коли людина кається, то повинна облічати тільки себе, а не виправдовуватися, перекладаючи вину на інших чи на обставини. що скажуть розкольники коли прийдуть проситися в автокефальну УПЦ? Мовляв, були москалі, то ми були в розколі, а тепер прийміть нас, бо вже москалів немає. Хіба ж буде покаяння??????
А якщо приєднання буде передувати автокефалії, то тоді ті хто дійсно зрозуміє свій гріх і розкається і побачить що обманував багатьох людей, а деякі з них уже на тому світі (і їх не вернеш і вони вже не зможуть покаятися). ті будуть звичайно прощені і будуть хорошими пастирями.
В чому я тут не прав. поясни мені Діма. Хіба може в тому, що навіть ті хто прийдуть не розкаявшись все одно одержать канонічне священство і принаймні їх прихожани не будуть страждати. Так?

По-перше, є гріхи свідомі, а є несвідомі. Між ними є певна різниця. І більшість тих, хто в КП/УАПЦ як раз не усвідомлюють того, що вони за межами Церкви, не усвідомлюютьтого, що таке розкол, навіть якщо чули це слово. Я кажу за простих віруючих, не за ієрархію.

По-друге, нам каятися у розколі треба не менше, а може й більше ніж їм. Бо вина за розкол лежить на обох сторонах, і на Московській Патріархії може й більше - бо вона ж якраз усвідомлювала, куди відправляє мільйони православних українців, виштовхуючи їх за межі Церкви Христової. Це страшний гріх. А більшість розкольників (крім Філарета) були безграмотними сільськими попами, які нічого в еклезіології не розуміли.

По-третє, треба правильно розуміти, що є покаяння. Μετανοια - це "зміна думки", зміна хибної точки зору. І якщо вони усвідомлять, що стан тієї організації у якій вони перебувають ненормальний, що потрібно йти у канонічну Церкву - це вже і є покаяння, і нема чого вимагати більшого. Бо в цих вимогах і близько не буде любові. До ієрархів там можуть бути інші підходи, але то окрема розмова.

Щодо тих, хто прийде до автокефалії, і хто прийде після - то в Євангелії є гарна притча про виноградник. Не має значення коли ти прийдеш, головне, щоб прийшов. І якщо одних будуть перехрещувати, а інших пізніше просто приймати з розпростертими обіймами, то тут так само має бути як в Євангелії - головне прийти, а як, то вже третє питання, то вже кому як Бог благословить (у який час народитися і в яку ситуацію потрапити).

Церква має виключне право визначати чин прийому в Православ'я із єресей і розколів. І ці чини протягом історії варіюються дуже широко, бо Церква дивиться не стільки на те, дійсні там таїнства чи ні (бо одні Отці казали, що не можуть бути вони дійсні за межами Церкви, а інші - що ми не можемо цього знати точно), скільки на практичну користь того чи іншого підходу, на наявність/відсутність прагнення до повернення і т.д. Бувало не раз, що розкольників як у нас приймали через хрещення, хоч це протирічить загальноприйнятому правилу Василія Великого, а бувало й що єретиків, які не визнавали св. Трійцю, приймали просто через покаяння (аріани) або сповідання віри. Тому не треба особливо чіплятися до чину прийому, буде він жорсткіший чи м'якший.

BadaBOOM
QUOTE
то из УПЦ народу уйдет гораздо больше,

люди, у яких такі настрої, уже поза Церквою Христовою. Бо немає у таких людей ані крихти любові, а це головна заповідь Христа, ані розуміння того, що саме ради високої ідеї єдності треба йти на будь-які жертви, а не самоутверджуватися у гордому усвідомленні своєї суперканонічності і святості.
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60590 · Ответов: 105 · Просмотров: 30 295

Апологетъ Отправлено: Aug 5 2009, 10:45 AM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


Я не бачу тут ніякої наївності. Я спілкувався і з членами УАПЦ, і з членами КП. Багатьох влаштує автономія і відсутність приниження української культури в Церкві, відсутність явного політичного впливу на Церкву з Москви. І ці вимоги не тільки не протирічать Православ'ю, а навпаки, цілковито відповідають йому. На відміну від того, на що наша Церква нині страждає.

Поки всюди лунатимуть політичні й ідеологічні гасла, з вуст ієрархів і самого патріарха, Благодать і істину відчути буде дуже непросто. Прийдуть тільки ті, кого Бог сам за руку чи за вухо приведе. Але таких одиниці. Нормальна місія і євангелізація за таких умов неможливі.

Бог не стане робити того, чого ми самі робити не хочемо. А ми не хочемо лікувати розкол, не хочемо йти назустріч, визнавати і свої гріхи і прорахунки. Тому й до нас ніхто не йде натовпом, бо не бачать духу Христа. Натомість бачать бажання поставити їх на службу імперській ідеології іноземної держави, агресивні заклики, презирство і принижиння всіх невгодних. Навіть в гучних закликах "будем молитися про подолання розколу" щирості не видно. Вже двадцять років ці заклики лунають. Та якби дійсно молились, вже давно розкол би був ліквідований! Але ж ні, більше "моляться" про міфічне єдінство "Святой Русі", нехай навіть ціною купи неміфічних, а реальних еклезіологічних розколів в Україні.

Щодо "продвигання ідеї автокефалії", то від цього нікуди не подінешься. Хоч ти трісни, а без хоча б відкритого діалогу на цю тему і хоч якихось її перспектив розкол ніколи не буде подолано. Пора спускатися з мрійливих хмарок у реальність. І заради дійсно важливого, євхаристійної єдності, цілком можна піти на поступки у таких третьорядних з духовної точки зору речах, як автокефалія.
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60547 · Ответов: 105 · Просмотров: 30 295

Апологетъ Отправлено: Aug 5 2009, 10:26 AM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


Сергій М.
QUOTE
великий авторітєт Чорноморець чи що? Гидко стає коли читаєш його писанину. Чого стоїть тільки його фраза "поки я не залишив УПЦ". Хіба така має бути віра у християнина? Таким людям дати в руку тряпку, та хай миють поли. більше буде толку для всіх.

Ю.П.Чорноморець один з небагатьох справжніх богословів (якщо точніше - патролог) в Україні. Для адекватного сприйняття його слід почитати передовсім його наукові праці, або послухати його наукові лекції, а вже потім навішувати ярлики. Його богословська грамотність на голову вища за 2/3 наших єпископів. А до його манери спілкування в публіцистиці й інтерв'ю теж треба вміти правильно ставитись, там є щось від юродства, від спроб трохи струсонути читача/слухача (нехай і за допомогою шоку та обурення), аби пробудити народ від блаженної амебної сплячки до метаної, до більш адекватного погляду на стан справ, до здатності критично оцінювати те, що відбувається. У будь-якому разі - з ним можна і приємно полемізувати, а от чи можливо полемізувати з "богословом" Новіковим або іншими одеськими і неодеськими ідеологами - у мене існують величезні сумніви.

Щодо "залишив УПЦ", то тут є підтекст. Якось хтось з керівників МП сказав чи то Шмеману, чи то Меєндорфу, що, як же це так, чи у вас серце не болить, що ви залишили Руську Церкву? (а він був на той момент у американській архієпархії Вселенського Патріархату) На що той відповів "не зрозумів? А що Руська Церква це це Православна Церква? Православна Церква єдина, і її я не полишав." Керівники задумались і через якийсь час дали автокефалію Американській церкві. Ось так. Можна залишити УПЦ, і при цьому залишитись у Церкві Христовій (єпископ Іларіон Рудник). А можна бути "суперканонінчним" і, зрештою, відпасти від Церкви (єпископ Діомид). І це є дуже небезпечно, коли суто умовними адміністативними одиницями й політичною імперською ідеологією підміняється православна еклезіологія, підміняється і приховується справжнє богословське розуміння Церкви Христової і її єдності. Немає для Христа окремої "Руської Церкви" чи "Грецької Церкви", є єдина Кафолічна Церква на території Росії, України, Греції - і тип її адміністративного устрою не має ніякого значення, в Україні вона була такою і в 1 столітті, і в 9, і в 17, і в 20, і зараз. І залишиться такою ж після автокефалії.

QUOTE
определенно, Veter Peremen и Апологет, к примеру, не смогут прийти к общему мнению, потому что они разные люди и исходят из разных предпосылок.
мы вынуждены констатировать что в Украине живет оба типа людей, они любят разную Украину, по-разному видят ее прошлое, настоящее и будущее, и в известном смысле друг друг мешают.

Ну з ветром перемен це дійсно важкувато) а він хіба житель України? по тону скидається на голос прямо з білокам'яної.

А от з Сергій М. цілком можна прийти до спільної позиції. У мене самого була подібна позиція коли я тільки прийшов у Церкву. Це природня реакція, коли ще віра не дуже сильна, коли немає впевненості ні в чому, здається, що навколо одні вороги і проти них треба боротись... А потім поступово стає зрозуміло, що це все маячня, і Христос не до облічєній інших закликав, адо боротьби з власними гріхами, і до свідчення істин віри серед інших (віри, а не політики!), і боятись немає чого, бо це Церква Христова, і ніякі католики, розкольники чи гіперправославні її не зруйнують, скільки б не старались. І покликання православного саме в тому, щоб говорити правду і жити по правді, а не слугувати якимось політико-ідеологічним й повністю антицерковним цілям.

* * *

QUOTE
Патриарх меняет риторику в зависимости от региона

Так, але незначною мірою і, зрештою, у наш час інформаційних технологій це абсолютно нічого не дає. Бо з Галичини православні будуть так само активно стежити за його виступами у Криму, як з Криму за виступами на Волині. Тому в результаті він може розчарувати і одеситів, і патріотів.

QUOTE
Грузия, Западная Украина и Прибалтика - это очаги национальной пассионарности и спуску не будет. в самом деле, ее сознание притупилось, застой был болотом, все было тихо, всех подавили и приспали, но перестройка стала оттепелью которая разбудила скрытые "отцентровые" силы. инерцией было думать что получится их удержать (видимо об этой ошибке и говорит Патриарх, и бтв вина за эту ошибку лежит и на Филарете)

Це точно! І зараз є велика небезпека, що патріарх Кирил може наступити на ті самі граблі, що МП і Філарет двадцять років тому. У спробах підпорядкувати собі УПЦ він може просто розколоти її ще раз, чи принаймні спричинити значну втнутрішню опозицію, яка буде тільки зростати з часом. Бо можна скільки завгодно розводитись про вєлікую русь і цівілізаціонную альтернатіву загнівающєй європє, але нормальні українці (і не тільки українці, а й будь-хто, хто здатен критично подивитись і зробити висновки, хто більше загниває - Європа чи ми з матушкою Росією) ніколи на ці байки не купляться, і чим сильніша буде ця пропаганда, тим сильніший буде спротив їй. Будь-яка дія породжує протидію.

Звичайно, багато що залежить від майбутньої політичної ситуації, але навіть у гіршому випадку цей процес до канонічної автокефалії може тільки уповільнитися у зовнішніх проявах, але він зрітиме внутрішньо, і при першій нагоді реалізується. Варто згадати, що навіть канонічний і промосковський Кучма був вимушений продвигати цю ідею, тоді навіть РПЦ під його тиском вела такі переговори з Вселенським Патріархатом.
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60544 · Ответов: 137 · Просмотров: 30 433

Апологетъ Отправлено: Aug 4 2009, 08:49 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


QUOTE
Не несите бред и лучше даже не заикайтесь с такими мыслями к знающим и разбирающимся людям, засмеют...

Що ж, засміюйте на здоров'я)

Я трішки знайомий з внутрішньоцерковним життям, тому мої висновки не з пальця висмоктані. Просто я не хочу це розписувати тут, бо форум читають же не тільки "свої", а такі речі не варто виносити назовні.

А Блаженнійший говорить як раз зовсім не так само як патріарх. І це дозволяє йому спокійно, без будь-якої охорони, йти до людей - чи то в Рівному, чи то минулого року на Володимирській гірці, чи будь-де інде.
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60524 · Ответов: 137 · Просмотров: 30 433

Апологетъ Отправлено: Jul 31 2009, 06:48 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


QUOTE
заполитизированному мнению Апологета, который и близко возле Патриарха не стоял, позиция "спикеров" УПЦ, которые наверное поболе знают церковную "кухню", приближены к Патриарху и знают о чём он говорил, не предвзято


не смішіть людей))) як можуть "непредвзято" говорити люди, які від свого необережного слова можуть поплатитися посадою, а то і саном. Вони лише виконують вказівки. Вони дійсно чудово знайомі з "кухнею", але я дуже сумніваюсь, що стануть коли-небудь розповідати про неї стороннім)

Я, до речі, їх обох дуже поважаю, це одні з кращих людей в УПЦ. І, якби ви уважно читали їхні слова, то побачили б, що вони з усіх сил намагаються згладити і виправити ті дуже необережні і небезпечні заяви, які робить патріарх. Намагаються значною мірою видати бажане за дійсне.

QUOTE
"Но автокефалия такой общей идеей не является"


Оці слова мене найбільше образили з усього, що казав патріарх. Бо це подвійні стандарти, тобто чистісіньке лукавство. Так, автокефалія не є об'єднуючою ідеєю. Але так само об'єднуючою ідеєю не є заклики патріарха до єдності з РПЦ, навіть більшою мірою. І свідчення цього - розколи, спричинені саме цими закликами, які нині повторює патріарх!
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60466 · Ответов: 137 · Просмотров: 30 433

Апологетъ Отправлено: Jul 31 2009, 06:36 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


QUOTE
Надання автокефалії може спричинити розкол, більший за філаретівський, бо багато парафій на Сході й Півдні захочуть перейти під пряме підпорядкування патріарху Кирилу.


Мова йде не про негайне надання автокефалії, а про діалог з КП, де це питання відкрито обговорюватиметься. Це ж який шанс - сказати, що в автокефалії нічо поганого немає, але треба спершу вилікувати розкол. Оскільки філарет не вилікується ніколи, то часу буде достатньо для формування єдиної позиції (у будь-якому разі це рано чи пізно станеться, залишиться лише купка маргіналів, які будуть проти), а головне - для плідного діалогу і створення можливостей для повернення людей і священства/єпископату з КП/УАПЦ (під лозунгами "приходьте, будемо разом продвигати ідею автокефалії"). УАПЦ взагалі вся може перейти, якщо буде надана хоча б автономія, про це вони неодноразово заявляли. Кирило же ставить чергові замки на двері до Церкви для цих людей. Гадаю, що це дуже тяжкий вчинок з духовної точки зору. І його рано чи пізно виправить патр. Варфоломій, бо що б не говорили про політику і "руку США", але вчинки Вселенського Патріарха виглядають набагато більш виваженішими і духовно обгрунтованими. Навіть стосовно небажання надавати автономію своїй єпархії в США.

Щодо "Русі", то читайте наукові праці. Чи хоч статті, що їх стисло викладають:

http://kiev-orthodox.org/site/churchlife/1957/
http://kiev-orthodox.org/site/churchlife/1956/
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60465 · Ответов: 105 · Просмотров: 30 295

Апологетъ Отправлено: Jul 31 2009, 09:33 AM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


Невже ви такі сліпі? Та цей візит ще більш заполітизований, аніж попередній візит Алексія ІІ! Якщо Алексій видавав сміхотворні тези про "єдність трьох братських народів" і т.д., що в нормальних людей тільки іронію викликає, то Кирил діє більш хитро, але набагато більш напористо. Він вже не користується цією заїждженою термінологією "рєвнітєлєй православія", у нього є арсенал нинішнього російського імперського ідеолога філософа Дугіна і його "православних" інтерпретаторів.

Це інтелектуальна атака на Україну і на українське православ'я, якій відповісти, схоже, нікому. Тому патріарх і може виправдовувати "православну" ідею симфонії, яка призвела як до повного занепаду Церкви у Візантії, так і до руйнації Візантійської імперії. До чого вона призвела в Росії - це ще більш наглядно, спершу реформи Петра І, потім 1917. Якщо їм так хочеться реалізувати це в РПЦ, будь-ласка, скатертиною стежка, але спокійно сприймати заклики до руйнації Церкви - я не дуже розумію як в УПЦ можуть таке терпіти. Смирення є істинне, а є хибне, "прислужницьке".

Заяви патріарха взагалі викликають здивування, таке враження, що він існує в якомусь іншому вимірі, абсолютно не розуміючи українських реалій. Особливо дикі вислови про автокефалію. Там, фактично, говорились у підтексті, що автокефалія - це розкол, що від'єднання від РПЦ, це від'єднання від Церкви Христової. Це взагалі якась нова єресь, як богословськи освічена людина може таке говорити, я не розумію. Зрозуміло, що він не може підтримати автокефалію, але ж можна було б сказати про це без таких дурниць, більш грамотною богословськи мовою, і з урахуванням того, що навіть в УПЦ є дуже багато людей (не тільки серед мирян, а й серед священства), які прагнуть автокефалії. А він ігнорує ці прагнення, й майже лицемірно говорить, що не можна підтримувати ідеї, які розділяють, хоча сам же підтримує таку ідею - підпорядкування УПЦ до МП.

Скільки можливостей було втрачено для Церкви через ці імперські амбіції, просто жах...

*

Хоча зрештою, поки наче все не так погано, як могло бути. Швидше в він звідси поїхав, щоб можна було зітхнути з полегшенням.
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60444 · Ответов: 137 · Просмотров: 30 433

Апологетъ Отправлено: Jul 31 2009, 09:15 AM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


Народи України і Росії об'єднує те ж, що і народи України і Греції, чи України і Болгарії, а може навіть України і Швеції. І це спільне, його не так вже й багато, як декому хоче здаватись.

Україна - за менталітетом суто європейська країна з тенденцією демократії (нехай, і в її найгірших формах). Росія - азіатська країна з очевидною тенденцією до авторитарного політичного устрою.

Навіть віра не об'єднує так, як могла б, бо в Росії її надзвичайно політизують, коли мова заходить про українське питання. Чомусь Константинополь зуміг вберегти Православ'я від розколів, коли його канонічні юрисдикції стали вимагати автокефалії. Виключенням стала лише Болгарія, де була явна єресь. Москві ж подібний виважений пастирський підхід може тільки снитись.
  Форум: Украина и Россия · Просмотр сообщения: #60443 · Ответов: 105 · Просмотров: 30 295

Апологетъ Отправлено: May 18 2009, 04:38 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


мені не подобається Кураєв настільки, щоб френдити його)

його науковий рівень не вищий, ніж у Новікова)))
  Форум: Традиція, історія, передання · Просмотр сообщения: #58776 · Ответов: 115 · Просмотров: 37 438

Апологетъ Отправлено: May 18 2009, 03:26 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


Протоиерей Виктор Бедь, доктор философии, ректор Ужгородской богословской академии им. свв. Кирилла и Мефодия (УПЦ)
Политические и канонические споры вокруг так называемой "анафемы" гетьману Украины Ивану Мазепе
http://orthodoxy.org.ua/uk/tochka_zoru/2009/05/17/24006.html
  Форум: Традиція, історія, передання · Просмотр сообщения: #58773 · Ответов: 115 · Просмотров: 37 438

Апологетъ Отправлено: May 17 2009, 12:20 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


Хоча анафему наклав не Собор, і навіть не патріарх (бо такого тоді завдяки Петру І не існувало), а лише один місцевий єпископ, вона вже була визнана недійсною саме Собором:

QUOTE
ПОСЛАННЯ СОБОРУ ЄПИСКОПІВ СВЯТОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В КАНАДІ

До всього Все чесного духовенства, Преподобного монашества та всіх Боголюбивих вірних Української Греко - Православної Церкви в Канаді. “Храм Божий – Святий” (І.Кор. 3.17) Року 1709-го, місяця серпня дня 22 (за старим стилем) упокоївся в Бозі великий український гетьман Іван Мазепа. І цього року минає 250 років з дня його смерті. Гетьман Іван Мазепа був найбільшим меценатом святих Божих церков в усій Україні. Більше двадцяти років (1687-1709) він був гетьманом і весь час свого гетьманування не переставав будувати по всій Україні Божі церкви та щедро прикрашувати їх. На це він видавав величезні власні кошти. І справді, нема в Україні якої більшої церкви, якій гетьман-меценат не дав би своєї пожертви. Це ясна ознака людини богобійно та благочестивої, і Свята Українська церква щиро шанувала й шанує свого гетьмана. Звичайно, гетьман Мазепа найбільшу свою увагу звернув на Київ, як столицю всеукраїнську. І тут на кожному кроці видно його щедру руку і його щире бажання, щоб славився Бог у храмах святих. З найбільшим духовним центром України, з Києво-Печерською лаврою, гетьман Мазепа був у тісних синівських стосунках і робив для неї надзвичайно багато. Найважливіше, Мазепа як гетьман року 1688-го виклопотав, що московська влада, як церковна, так і світська, підтвердила Печерській лаврі всі її стародавні привілеї, в це дало змогу всеукраїнській святині і далі належно рости та міцніти. Крім того, гетьман Мазепа постійно робив різні поліпшення та нові побудови в лаврі своїм великим коштом. Так, у роках 1695-1696-х гетьман Мазепа реставрував Св. Троїцьку церкву над головною входовою брамою, а над так званими Економічними воротами поставив церкву Всіх Святих. Усі ці церкви – багаті, розкішні! А року 1698-го, коли пішли чутки, що ворог може ввірватися в Київ, гетьман Мазепа огородив усю Печерську лавру міцним муром на 520 сажнів довжини. По дорозі з Києва до Печерської лаври Мазепа поставив величного мурованого храма Великого Миколая і будував його шість літ (1690-1696). Разом з будовою Велико-Миколаївського храму на Печерську гетьман Мазепа розпочав відновлення і стародавньої Свято - Софіївської кафедри в Києві. Ця віднова тяглася сім літ (1690-1697), і кафедра стала величною й високо коштовною. Так само Мазепа реставрував і Золотоверху Михайлівську церкву в Михайлівському монастирі, відновив і церкву Кирилівську в Києві. Він же відновив також Спаську церкву Межигірського монастиря та Михайлівську монастиря Видубицького. Сильно дбав гетьман Мазепа про вищу Могилянську колегію в Києві. У роках 1690-1693-х Мазепа побудував Богоявленську Братську церкву, при який знаходилася ця школа. Для самої колегії Мазепа поставив нового будинка – триповерхового, коштовного й гарного. Він же виклопотав, що року 1701-го Могилянська колегія була таки перейменована на академію. І вона понад двісті років служила ще не тільки всій Україні, але і всім православним слов’янським народам. Пам’ятав Мазепа і про Чернігів – збудував у ньому величну дзвіницю при Борисо - Глібській церкві. А року 1700-го поставив тут славну колегію. У місті Переяславі на Полтавщині року 1697-го Мазепа поставив нову велику кафедру Вознесення. Багато храмів Божих Мазепа поставив і по малих містах та містечках. Наприклад, у Сорочинцах, у Дегтярівці та інших, яких годі перелічити. Гетьман Мазепа любив прикрашувати святі Божі храми дорогими та пишними іконостасами. Такі іконостаси він поставив, наприклад, у київських храмах: Св. Софії, в Успенському Києво-Печерської лаври, Золотоверхому Михайлівському та Ми кольському соборах. Своїм коштом року 1693-го Мазепа поставив величного іконостаса і в січовій Покровській церкві. Усе своє життя гетьман Мазепа дбав і про підтримання та реставрацію монастирів. Так, у роках 1684-1687-х Мазепа поставив Спаську церкву при Мгарському монастирі біля міста Лубен на Полтавщині. Року 1696-го він же поставив величну церкву Різдва Пресвятої Богородиці при Домницькому монастирі на Чернігівщині. Багатьом церквам гетьман Мазепа давав різні пожертви. Так, року 1688-го він надав два села на утримання Києво-Печерського шпиталю. Багатьом церквам Мазепа дарував дзвони. Дуже багато давав гетьман на столичну Ба туринську кафедру. Великий меценат Божих церков Мазепа давав дарунки і в Галичині – тоді ще вона була православною. Так, Верхратському монастиреві біля Рави - Руської він подарував дорогу Євангелію. Своєму Переяславському соборові року 1697-го гетьман Мазепа подарував усі потрібні дорогі ризи та дорогий напрестольний посуд, а року 1701-го – дорогоцінну Пересопницьку Євангелію 1556 року. Золотоверхому Михайлівському монастиреві в Києві Мазепа подарував срібного киота для поставлення на престолі. Щедрі Мазепині дари для церков відомі по всьому православному світі – у Сирії, Палестині, Олександрії, Антіохії, в Царгороді, на Афоні й по інших землях. Так, до Св. Храму Воскресіння в Єрусалимі гетьман Мазепа подарував дорогу напрестольну дошку та коштовну Євангелію, срібну тарілку та дорогу Плащаницю. Року 1708-го Мазепа дав свої кошти для друкування в Сирії дорогої євангелії арабською мовою. І так далі, і так далі... Перелічити все те, що зробив благочестивий гетьман для святих Божих церков нема змоги – тут зазначено тільки видатні церкви. Мазепи на мати Марія, овдовівши, постриглася в черниці, прийнявши ім’я Магдалини. Вона багато й щедро роздавала по церквах різні дарунки – великі й мали. І все це – коштом свого великого сина – гетьмана. Через матір Магдалину Мазепа дуже багато зробив для жіночих монастирів в Україні. Ось таким чином Мазепа був справді щедрим і великім меценатом для Української Православної церкви, безмірно й багато допомагаючи їй: будував нові церкви, оновлював постарілі. Він завжди допомагав монастирям, клопотався за підвищення їх матеріального стану, бо вони всі сильно збідніли за час Руїни. Коли царська влада кривдила наші монастирі й церкви, гетьман Мазепа завжди за них заступався і міцно боронив їх. Це все такі дії, через які славний наш гетьман на вікі - вічні став незабутнім будівничим та горловим меценатом храмів Божих в Україні. Цієї його праці на віки-вічні не забуде ані Українська церква, ані український народ! Треба ще зазначити, що два співробітники гетьмана Мазепи – митрополит Дмитрик Туптало та митрополит Іван Максимович православною церквою зараховані до Собору Святих. У час гетьманування Івана Мазепи Україна перебувала з Росією на умовах переяславської угоди. Але цар московський Петро І не додержав цих умов і ламав їх зі шкодою для України. Гетьман, як офіційний і обраний оборонець прав України, за ці ламання виступив проти царя Петра І, бажаючи Україні волі. Тоді цар 9 листопада 1708 року силою й страхом змусив єпископів кинути анафему на гетьмана Мазепу. Ця анафема була справою грубо політичною, а тому неканонічною. Інші церкви цієї виключно московської справи ніде й ніколи не прийняли. Беручи до уваги все вище подане, ми, Собор Єпископів Святої Української Греко-Православної Церкви в Канаді, на своїх зборах 6 липня 1959 року в місті Едмонтоні однодумно постановили: “ Анафему, кинуту року 1708-го на гетьмана Івана Мазепу, вважаємо недійсною та неіснуючою, а самого гетьмана Івана Мазепу визнаємо за одного з найбільших церковно-державних мужів. І тому благословляємо всьому нашому духовенству та всім нашим вірним молитися за блаженної пам’яті гетьмана Івана Мазепу, як вірного й благочестивого сина Української православної церкви”. Бо “Храм Божий – Святий” і свята й вічна пам’ять їхніх будівничих!

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога й Отця, і Причастя Святого Духа нехай буде зі всіма нами!

Смиренний І л а р і о н, Митрополит Вінніпегу і всієї Канади.
Смиренний М и х а ї л, Архієпископ Торонто й Східної Канади
Смиренний А н д р е й, Єпископ Едмонтону й Західної Канади

Року Божого 1959, місяця липня 6-го дня
Едмонтонська Катедра Св. Івана Хрестителя


є обговорення на курайнику:

http://kuraev.ru/index.php?option=com_smf&...&topic=258302.0

там навіть сам протодиякон іноді відписується
  Форум: Традиція, історія, передання · Просмотр сообщения: #58750 · Ответов: 115 · Просмотров: 37 438

Апологетъ Отправлено: May 15 2009, 07:09 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


А ось такого я навіть не очікував!

Митрополит Софроній Черкаський:

QUOTE
Нам бракує відчуття власної гідності, адекватної оцінки самих себе – народу, який протягом всієї своєї історії страждав так, що важко навіть уявити. Ми не хочемо навіть замислитися: чому було так, а не інакше? Чому ми такі, як є нині? Ми повинні усвідомити та переоцінити своє минуле, тільки тоді прийде розуміння того, чому народ, що живе на такій благодатній землі, має історичне минуле, сповнене таких страждань і поневірянь.

Я особисто схиляюся перед гетьманом Іваном Мазепою, я вважаю його однією з найбільш значущих постатей в історії України. І, перш ніж зчиняти галас навколо анафематствування, ми повинні поставити собі питання: хто є автором тієї анафеми? Кого вона стосувалася? Адже анафему виголошували не людині, державному діячу, видатному меценату і полководцю, а опудалу. Це опудало, що мало зображувати Мазепу, пронесли всіма вулицями Кролевця, ганьбили його, плювалися, прагнучи бодай у такий спосіб принизити гетьмана.

А хто був ініціатором виголошення анафеми? Імператор Петро І, людина, що віддала наказ вирізати, знищити все населення міста Батурин – від грудного немовляти до найстарішого жителя. А це (замислимось на хвильку) – майже 23 тис. осіб. То чи має право людина, така по-звірячому жорстока, злочинець (не побоюся цього слова) піддавати анафемі навіть пересічну особу? А тут ідеться про Мазепу – державника, що прагнув для свого народу, своєї Батьківщини кращої, гідної долі. Анафему адресовано чоловіку, чия сестра прийняла чернечий постриг і несла послух у православному монастирі, а мати його Марія Магдалина була ігуменею Фроло-Вознесенського монастиря в м.Києві.

Зрадником наречено людину, без якої неможлива була би велика епоха в історії української культури й архітектури – козацьке бароко. Людину, за час правління якої – а це 22 роки – розквітли та змінилися на краще міста: Чернігів, Київ, Полтава, Батурин, Чигирин та інші. Що вже говорити про Україну, якщо навіть у твердині російського православ’я – Трійце-Сергіївій Лаврі – надбрамну церкву збудовано у стилі «мазепинського» бароко!

Саме в період правління Івана Мазепи було здійснено реформи, що змінили обличчя гетьманства, наблизили Україну до тогочасних європейських держав. Можемо стверджувати, що саме Іван Мазепа розробляв проекти перших українських конституцій, про що є згадки в документах Петра І, московських воєвод, а також відповідні посилання в листуванні Івана Скоропадського.

А ще варто згадати про розквіт друкарства, міської культури, навіть про той факт, що у «скрипниківському» правописі 20-х років минулого століття за основу взято українську ділову та розмовну мову, що вживалася за часів гетьманства Івана Мазепи.

Тож я можу сміливо стверджувати, що Іван Мазепа – людина, смислом життя якої було вивести народ із рабства, прищепити йому гідність і самоповагу, щоб не називали нас «бидлом» і «хохлами». Ця людина не є зрадником, це є наш український Мойсей, що хотів вивести українців із полону, не менш страшного, ніж був єгипетський для юдеїв.

Не можу не згадати про те, що славетний гетьман землі української похований у Румунії, де не паплюжать його пам’ять, не принижують його ім’я, навпаки – ретельно доглядають місце його поховання та шанують його як видатну людину, чий дар був весь принесений на вівтар служінні власному народові, рідній землі. Тож ми повинні для себе зрозуміти, хто є наші герої, звитяжці та державники, чим ми можемо пишатися, про що не можна забувати. І коли ми зрозуміємо це, тоді зможемо усвідомити і зберегти власну національну ідентичність.
(http://www.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/comments/article;29029/)


у хід пішла важка артилерія) слово за митр. Агафангелом)
  Форум: Традиція, історія, передання · Просмотр сообщения: #58695 · Ответов: 115 · Просмотров: 37 438

Апологетъ Отправлено: May 13 2009, 04:57 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441





* * *

З цього все почалось:
http://www.interfax-religion.ru/?act=news&div=30066

і понєслась: стаття Новікова, купа інших публікацій на інтерфаксі, інтерв'ю самозваного "керівника прес-служби УПЦ" Анісімова, російських істориків, протодиякона всія Русі і т.д.... кому потрібно - знайдете, майже все є на interfax-religion.ru.

Ось відповідь арх. Кирила Говоруна:
http://orthodox.org.ua/uk/slovo_do_chitach...05/06/4964.html

Ось оцінка слів Новікова Богословською комісією РПЦ (яка на якийсь час зникла з оф. сайтів Патріархії, але потім знову там з'явилась):
http://orthodox.org.ua/uk/novini/2009/05/06/4968.html

Огляд усієї історії:
Сергей Бортник. О качестве церковных экспертов, или о политическом богословии и журналистских войнах
http://kiev-orthodox.org/site/churchlife/1930/

* * *

Гідний результат суперечки:

Диакон Андрей Глущенко, кандидат богословия
Существуют ли канонические основания для анафемы Ивану Мазепе?
http://orthodoxy.org.ua/uk/tochka_zoru/2009/05/12/23912.html

Чудова стаття-відповідь "богослову" Новікову з його наїздами на арх. Кирила Говоруна. А заодно чи не єдине серйозне богословсько-канонічне осмислення анафеми Мазепи в УПЦ.
  Форум: Традиція, історія, передання · Просмотр сообщения: #58596 · Ответов: 115 · Просмотров: 37 438

Апологетъ Отправлено: May 9 2009, 06:08 PM


Advanced Member
***

Группа: Members
Сообщений: 495
Регистрация: 11-April 06
Из: Бориспіль, Яготин
Пользователь №: 441


схоже, що лід потроху зрушується :)
  Форум: Традиція, історія, передання · Просмотр сообщения: #58443 · Ответов: 40 · Просмотров: 52 064

16 Страницы  1 2 3 > » 

New Posts  Новые ответы
No New Posts  Нет новых ответов
Hot topic  Горячая тема (Есть ответы)
No new  Горячая тема (Нет ответов)
Poll  Опрос (Есть ответы)
No new votes  Опрос (Нет ответов)
Closed  Закрытая тема
Moved  Тема перемещена
 


Lo-Fi Version
Time is now: 9th April 2020 - 04:06 AM

Українська локалізація - студія «Севен»